Шановні учні та батьки!


На цій сторінці Ви можете знайти корисну інформацію, яка стосується організації навчального процесу у школі

До дня безпечного Інтернету. Поради для батьків wym-1486397916763

Лист-звернення до батьків

/Files/images/розкл дзв.JPG

Лист Діду Морозу: про що він може розповісти батькам?

Коли ти думав, що я не дивлюсь...

Коли ти думав, що я не дивлюсь, я побачив, що ти повісив мій перший малюнок на стіну, i я захотів намалювати ще один.

Коли ти думав, що я не дивлюсь, я побачив, що ти годуєш бездомного котика, i я подумав, що добре піклуватися про тварин.
Коли ти думала, що я не дивлюсь, я побачив, що ти печеш мій улюблений пиpiг, i я зрозумів, що навіть мале може бути особливим.
Коли ти думав, що я не дивлюсь, я чув як ти молився, i я пoвipив в те, що існує Бог, з яким можна поговорити будь-коли.
Коли ти думав, що я не дивлюсь, я відчув, як ти поцілував мене перед сном, i я відчув себе коханим.
Коли ти думав що я не дивлюсь, я побачив, як сльози капали з твоїх очей, i я зрозумів, що іноді буває боляче, й це нормально – плакати.
Коли ти думав, що я не дивлюсь, я побачив, що тебе турбує мое життя, i я захотів стати тим, ким маю стати.
Коли ти думав, що я не дивлюсь, я дивився … та захотів подякувати Toбi за все те, що ти робив, коли думав, що я не дивлюся

Джерело:

school260.edukit.kiev.ua/Files/downloads/.

Як переконатись, що ваша дитина готова до школи?

Першокласник сьогодення і першакласник в минулому – різні поняття. В наш час від дитини в першому класі вимагають більше, ніж це було раніше. Тому, щоб адаптація до школи проходила нормально і у дитини не зникло бажання вчитися, малюк повинен бути готовий до школи.

Існує ряд показників, за якими ми можемо визначити, чи готова дитина до школи. Тут зібрані всі основні критерії, за якими психологи здійснюють відбір.

Отже, було б добре якби дитина змогла б:

1. Назвати себе (П. І. Б.), маму, тата, бабусю, дідуся (орієнтація у внутрішньосімейних зв’язках)

2. Знати пори року, кількість і назви місяців у році, днів у тижні. Знати які зараз рік, тиждень, день. Вміти відповісти на питання типу «Коли птахи відлітають на південь», «Коли холодно і іде сніг», «в який день люди не ходять на роботу», «В яку пору року листя жовтіє» …

3. Розказати назви всіх оточуючих її предметів: меблі, посуд, одяг, побутові та електроприлади, рослин, тварин, явищ природи, назви улюблених мультфільмів, казок, книжок, імена улюблених героїв.

4. Вміти прочитати (можна по складам) невеликий, простий текст з декількох речень.

5. Бути в змозі написати або скопіювати просту фразу, наприклад, «він їв суп»

6. Прямий і зворотний відлік в межах 20.

7. Вміти складати і віднімати числа в межах 10.

8. Володіти навичками узагальнення (в картинках вибрати що об’єднує …), виключення з ряду.

10. Знаходити схожість і відмінності між предметами.

11. Вміти скласти розповідь за картинкою або за серією картинок.

12. Знати основні геометричні фігури – коло, овал, прямокутник, трикутник, квадрат, вміти їх намалювати.

13. Запам’ятати 5-7 слів з 10 чітко названих.

14. Вміти розповісти напам’ять невеликий вірш

15. Вміти відповісти на питання: що буває раніше – обід чи вечеря, хто більший – корова або коза, у корови дитинча теля, а у коня …

16. Знати 10-12 основних кольорів.

17. Вміти намалювати фігуру людини з усіма основними частинами тіла.

18. Слухати казку і переказати ключові події.

19. Утримувати увагу на заданому виді діяльності 10 хв.

20. Розуміти що таке школа, чим там займаються і навіщо туди ходять.

21. Вміти визначати напрямок: вперед, назад, направо, наліво, вгору, вниз.

22. Уважно слухати і виконувати завдання, які пропонуються в усній формі;

23. Може самостійно виконувати необхідне завдання за зразком, який сприймається зором.

Фізіологічні показники:

1. Зміна не менше 5 молочних зубів на корінні.

2. Дістає рукою через верхівку до верхньої частини протилежного вуха (Філліпінський тест).

3. Якщо дитина стоїть боком проявляється прогин хребта в попереку.

4. Яскраво проявляються суглоби на пальцях і колінах.

5. Вміє кидати і ловити м’яч.

6. Вміє зав’язувати шнурки, застібати ґудзики, блискавки – це ознака розвитку дрібної моторики.

7. При рукостисканні – її великий палець вгорі.

8. Скачок в зрості.

9. Може повторити прості пальчикові ігри (наприклад, по столу переминати пальцями, зробити пальцями «перемога» і т. д.).

___________________________________________

Тест для батьків

/Files/images/Bilingvy_152-300x243.jpg

Більшість батьків свято переконані, що вони гарні батьки. Про своїх дітей одні батьки розповідають стороннім лише хороше, а другі – не соромляться жалітися на них. Стосунки батьків і дітей – вічна проблема, з якою зіштовхується кожне покоління. Чому в одних сім’ях – мир і спокій, а в інших – сварки, крики і скандали? Якими бачать діти своїх батьків? Якими батьками ви насправді є? На ці запитання допоможе відповісти цей тест. Виберіть свої варіанти відповідей на 10 запитань і позначте їх.

1. Чи читаєте ви своїй дитині книжки перед сном?

- систематично – 3;

- інколи – 1;

- ніколи, читає дружина (чоловік, бабуся, дідусь тощо) – 0;

- а навіщо забивати дурницями дитині голову перед сном? – 2.

2. Чи довіряє вам дитина свої таємниці і переживання?

- у хвилини відвертості – так – 3;

- про всі таємниці дізнаюся від сусідів, вихователів (вчителів), знайомих – 4;

- а навіщо мені її таємниці? – 1;

- як мені знадобиться дізнатися, натисну – і все скаже – 2.

3. Скільки часу за день ви спілкуєтесь з дитиною?

- стільки, скільки конче необхідно – 2;

- з ранку до ночі – 4;

- увесь вільний час – 3;

- я не маю часу для спеціального спілкування – 1.

4. Якщо вихователька (вчителька) не задоволена поведінкою чи результатами навчання вашої дитини, що ви зробите?

- дам прочухана, не дозволю дивитися мультики (піти погуляти тощо), примушу визубрити новий матеріал тощо – 2;

- допоможу дитині розібратися в ситуації (зрозуміти складний матеріал) – 3;

- дитина отримала зауваження (погану оцінку) – нічого страшного, наступного разу виправиться – 1;

- влаштую скандал виховательці (вчительці) – 4.

5. Як ваша сім’я проводить літній відпочинок?

- тато – в один бік, мама – в другий, діти – до бабусі (в табір тощо) – 1;

- намагаємося провести відпочинок разом – 3;

- відправляємо дітей до бабусі чи в табір, а самі їдемо відпочивати – 2;

- куди дитина захоче, туди й поїде – 4.

6. Після сварки з дитиною хто першим починає миритися?

- той, хто першим усвідомить свою провину – 3;

- ніхто і ніколи, все налагоджується само собою – 1;

- певна річ, дитина, вона ж наймолодша – 2;

- завжди я, шкода ж дитини! – 4.

7. Чи намагаєтеся ви виконати всі бажання своєї дитини?

- так, стараюся виконати усі – 4;

- так, якщо маю кошти і час – 3;

- бажання – так, примхи – ні – 2;

- це діти мають виконувати бажання дорослих – 1.

8. Як часто ви даєте дитині вказівки, поради, робите зауваження?

- постійно – 2;

- не втручаюсь в життя дитини – 4;

- у разі необхідності – 3;

- давати поради і вчити жити – безнадійна справа, тому я усім раджу цього не робити – 1.

9. Чи здатні ви віддати свою дитину надовго (більше місяця) на виховання державному закладу чи родичам?

- тільки якщо нема іншого виходу – 3;

- так я і роблю – 2;

- ніколи в світі – 4;

- де захоче, там і житиме – 1.

10. Якщо дитина без дозволу взяла гроші і потратила на свої витребеньки, що ви зробите?

- шкуру здеру! – 2;

- поговорю, поясню, чому так не можна робити – 3;

- то й нехай, «все найкраще – дітям!» – 4;

- в моєму домі гроші не валяються абиде – 1.

А тепер підрахуйте суму балів за усі ваші відповіді. Нижче наведені розшифровки отриманих чисел.

Від 10 до 15 балів. Ви – байдужа мати чи батько. Для вас дитина – другорядний продукт вашого життя, досить обтяжливий додаток, щоб не сказати тягар. Ваше життєве кредо: “Хочу пожити для себе!”, і саме на цьому базуються ваші стосунки з дитиною. Оскільки ви живете тільки власним життям, в якому для дитини місяця нема, то ваша байдужість, відповідно, рано чи пізно викличе байдужість до вас з боку дитини. Рік у рік емоційна відстань між вами і дитиною зростатиме і зрештою перетвориться на прірву. Ви не потребуєте і не відчуваєте радості і тепла від спілкування з дитиною. Вас пов’язують лише побут, матеріальні речі. Коли дитина виросте і стане самостійною, порвуться й ці ниточки, тож ви станете не потрібні одне одному навзаєм.

Від 16 до 25 балів. Ви – тиран. Вважаючи себе найголовнішим членом сім’ї, на якому «все тримається», ви вимагаєте від дитини незаперечного послуху і покірності. Для вас існує лише ваша думка, а думка, бажання, проблеми дитини вас не цікавлять, оскільки не є важливими. Ви твердо знаєте, як треба виховувати дитину, і чітко дотримуєтесь своїх правил. Опір дитини вас обурює і доводить до шаленства. Можливо, ваша дитина намагається врятуватись від вас тим, що замикається в собі і мовчки, покірно вислуховує ваші нотації та виконує ваші вимоги. Цілком можливо, що коли „ваша слухняна овечка” виросте, то почне робити все навпаки, тож матимете цілковиту протилежність тому, чого ви навчали довгі роки. А можливо, збереже зовнішню слухняність і намагатиметься триматись від вас якнайдалі…

Від 26 до 34 балів. Ви – справді хороша мати чи батько. Маєте повний контакт з дитиною, знаєте її таємниці, проблеми, радощі й болі. Дитина вважає вас своїм другом, не хоче засмучувати вас своєю поведінкою, а якщо все-таки так стається, то ви швидко знаходите порозуміння, і конфлікт не переростає у хронічні скандали. Ви знаєте свою дитина і можете передбачити її реакцію чи поведінку у певних ситуаціях. Дитина почувається захищеною у сім’ї. У вас справжні близькі стосунки, що не переходять в панібратство, бо ви вмієте зберігати дистанцію і авторитет, бути вимогливим при потребі.

Від 35 до 40 балів. Ви – прислуга своєї дитини. За власним бажанням ви обслуговуєте її не тільки в побутовому сенсі, а й у моральному: дитина крутить вами, як собі хоче, пристосовує вас до своїх потреб і виконання бажань, вважаючи себе пупом землі. Будьте готові до того, що коли вона виросте, то не буде рахуватися з вами. Можливо, ви свідомо приносите себе в жертву, але задумайтесь ще й про таке: плекаючи егоїста, ви виростите нещасну людину, бо рано чи пізно ваша дитина з’ясує, що світ таки не крутиться тільки навколо неї. І хтозна, чи зможе вона з цим примиритися…

Журнал „Ангелятко”


Дитина-комп’ютероман. Що робити?

/Files/images/happy_kid1.jpeg

Якщо ваша дитина, не навчившись як слід зав’язувати шнурки, як кулемет строчить по клавіатурі; поява нової програми або гри діє на неї, як наркотик; тоді як «нормальні» діти носяться по вулиці, ганяючи м’яча, ваше чадо може годинами висіти за комп’ютером без їжі і сну – ця стаття для вас.

Кожен знає про шкоду впливу комп’ютерної залежності на психічне і фізичне здоров’я дітей. На практиці виглядає це дуже непривабливо: уроки робляться як-небудь, успішність нестримно падає, кращий друг – комп’ютер, відповідно проблеми з комунікабельністю, малорухливість і їжа, що з’їдається за комп’ютером або в поспішках від чого батьки теж не будуть в захваті.

Мінуси можна перераховувати ще довго, вони переважують декілька жалюгідних плюсів, повторюваних папами і мамами для заспокоєння совісті самим собі: «Нехай краще так, чим палити в під’їзді» або «в житті згодиться». Як може згодитися в житті проходження гри Counter Strike, не знає ніхто.

Домовленості, крики, нотації, запаролювання системи, як правило, дають негативнийрезультат. Не поспішайте давати вихід роздратуванню. Ваша дитина-комп’ютероман? Ось декілька порад, як отримати з цього користь. Купуйте ігри і програми на англійській мові і, повірте, незабаром вчителька англійської буде вражена словарним запасом вашого чада.

Якщо немає можливості придбати окремий комп’ютер, виділіть дитині окрему операційну систему у вашому. Урочисто повідомте, що тепер він господар і може робити в ній, що забажає. Хай колупається, обслуговує, пробує програми – і однокласники швидко почнуть його поважати, та запитувати поради.

Порадьте вести щоденник або власні записи в комп’ютері, і ви навіть не встигнете зрозуміти, коли дитя освоїло Office Word.

Підкиньте маленькому комп’ютерному генієві болванок і покажіть, як записувати диски. Повірте, він знайде їм застосування.

Домашнє відео і фото – ось де простір для творчості і фантазії. І нехай першими будуть змонтована батькова голова і тулуб кішки, а відеокліп – з дня народження бабусі. Головне – він знає ЯК це робити.

Але головне – встановіть непорушні правила користування ПК. Невиконання яких карається вищою мірою покарання: відлучення від ПК на день, два, а то і тиждень. Зрозуміло, що Вам буде шкода бачити свою пригнічену дитину. А ще будьте готові, що вона може пустити в хід сльози, істерики і шантаж. Тримайтеся, буде нелегко, але, думаю, не варто пояснювати, чому здаватися не можна. Хочеш місце за комп’ютером, виконуй правила:
Користуватися ПК в умитому, причесаному і одягненому вигляді.
Сідати за комп’ютер лише в разі вивчених уроків і в повністю чистій і охайній кімнаті.
За комп’ютером не приймати їжу, чай, лимонад і т.п.
Список справ, залишених мамою, виконаний на 100%.
Не битися за мишку з сестрою (братом) – вчитися домовлятися.
Не чіпати папки «Папа» і «Сюди не лізь».

Можна при бажанні додати ще пару пунктів, але, впевнені, вистачить навіть і цього. Практика показує, що після виконання вищеперелічених умов, часу на ПК залишається якраз стільки, аби не зашкодити дитячому організму.

Звичайно, не всі наведені тут правила і поради можуть спрацювати, а ще як мінімум один з батьків повинен вміти користуватися і обслуговувати ПК. Але якщо ваш маленький комп’ютероман кмітливий, не має особливих проблем з навчанням в школі, голова знаходиться на потрібному місці, а за зайву годину за комп’ютером він готовий навіть мити посуд, придивіться уважніше до своєї маленької дитини, можливо, це майбутній Біл Гейтс?
Переклала та підготувала Руслана Тараненко
Джерело: http://shkolazhizni.ru


Поради батькам майбутніх першокласників

/Files/images/Kartinki2_027.jpg

Для того, щоб дитина відчувала себе впевнено в школі психологи радять діяти за наступним планом:

1. Познайомте дитину з майбутньою школою.

Обов’язково влаштуйте малюкові екскурсію по школі. Це необхідно, щоб малюк звик і не губився в перші дні навчання.

2. Навчить дитину збирати речі до школи.

Поясніть майбутньому першокласнику, що необхідно самостійно готуватися до навчального дня: одягати форму, збирати рюкзак. Батьки повинні показати, що і куди класти, щоб у портфелі легко можна було знайти потрібну річ.

3. Прокидайтесь рано.

Щоб малюк не позіхав на першому уроці, Вам доведеться змінити його розпорядок дня, поступово привчити вставати раніше. Місяця до початку занять вистачить, щоб звикнути до нового розкладу без стресу для організму.

4. Привчить до порядку в кімнаті.

У формі гри – покажіть дитині, як важливо, щоб кожна річ знаходилась на своєму місці. Придумайте разом з малюком, де будуть «жити» олівці, книги, зошити, фломастери, портфель, шкільна форма та інше. Поясніть, як важливо, щоб кожна річ знаходилась на своєму місці. Головне, щоб дитина звикла дотримуватися порядку і чистоти у себе в кімнаті.

5. Не лякайте школою і поганими оцінками.

Не варто лякати малюка (нехай навіть у виховних цілях) фразами: «скоро розпочнеться доросле життя», «в школі тебе навчать, як себе поводити», «якщо не будеш слухатися, вчителька тебе покарає »та інше.

Дитину необхідно готувати до школи не безпосередньо в останній рік, а робити це поступово, розвиваючи кругозір Вашого малюка, його вміння та навички.

Займайтесь «уроками» у формі гри, щоб тренувати пам’ять, мову, увагу та інше. Наприклад, прочитайте казку і попросіть дитину розповісти що найбільше запам’яталось, запропонуйте намалювати головних героїв та ін.. Допомагайте дитині, задавайте запитання, міркуйте разом з ним. Так Ваш малюк буде вчитись висловлювати свою думку і не розгубиться, коли вчителька буде питати його на уроках.

Кращими способами розширити горизонт знань дитини є бесіди з ним, читання книг та їх обговорення.

Вивчення букв та цифр, геометричних фігур і квітів, понять право / ліво, великий / малий, широкий / вузький повинно бути також на належному рівні.

Обов’язковим є розвиток дрібної моторики, тобто – заняття на розвиток спритності кистей і пальчиків. Це необхідно як для вміння писати, так і для розвитку мовлення (обидва ці центри «зчеплені» у структурі мозку). Тобто необхідно побільше малювати, ліпити, працювати з конструктором, маніпулювати з дрібними предметами.

Тренуйте вміння аналізувати, класифікувати – тобто просить дитину структурувати історію, виявити, що сталося спочатку, що потім (причинно-наслідкові зв’язки), вміти зібрати з частин картинки ціле, розкласти предмети за будь-якою ознакою.

Однак слід пам’ятати, що грамотність дитини не тотожна здібностям і психічної зрілості. Більш того, навченість – не синонім також і високої пізнавальної активності, адже нерідко батьки сприймають своє чадо як «посудину», яку слід наповнити знаннями, а не як «факел», який треба запалити.

Ці підходи принципово різні – якщо обраний перший, дитина займає в процесі «навчання» пасивну позицію і в першому класі з’ясовується, що при широкому діапазоні «вкладених» у нього знань його власна готовність і бажання вчитися близькі до нуля. Починаються претензії батьків до вчителя: «як же так, адже він у мене такий розумний!» Але дитина, як з’ясовується, нічого не може і не хоче робити з власної ініціативи – тому весь його багаж знань так і лежить «мертвим вантажем», не приносячи користі його власнику.

Тобто, крім запасу знань, дитині необхідно також:

– володіти комунікативними та соціальними навичками – тобто вміти спілкуватися, розуміти і головне застосовувати в повсякденному житті морально-етичні норми, прийняті в суспільстві;

– не боятися вступати в контакти з дорослими та однолітками;

– вміти відстоювати свою позицію цивілізованими методами і не проявляти недоречну агресію – або, навпаки, зайву боязкість;

– усвідомлювати зміст процесу навчання в школі;

– розуміти, що дає отримання знань;

– вміти підкорятися встановленим правилам, знати, що таке дисципліна і розуміти її необхідність;

– мати позитивну мотивацію, бажання вчитися;

– вміти цілеспрямовано і за власною ініціативою працювати над завданням, організовувати, планувати свої дії і відповідати за їх наслідки (наприклад, самостійно збирати свій портфель і стежити за виконанням домашніх завдань);

– мати позитивне ставлення до самого себе.

Важливо пам’ятати, що не менш важлива і фізична готовність. Навантаження на імунітет в перший шкільний рік буде досить великим. Тому в останнє літо перед вступом до 1 класу потрібно зайнятися і фізичною підготовкою. Дитині необхідно багато руху (в ідеалі – заняття в спортивній секції, які дають крім здоров’я також і дисциплінарні навички), свіже повітря, повноцінне харчування.

Якщо у малюка є порушення здоров’я, обов’язково проконсультуйтеся з лікарем і отримайте рекомендації щодо корекції стану та організації процесу навчання.

Отже, озброєні всіма цими знаннями, Ви легше подужаєте дорогу до школи.


Готуємося до екзаменів!

/Files/images/exam.jpg

Поради психолога учням та батькам.

Завершується навчальний рік, наближається пора державної атестації, незалежного оцінювання, і кожна сім’я, і діти, і їх батьки прагнуть зробити все можливе, щоб отримати високий результат.

Проте, у багатьох молодих людей ситуація іспиту викликає таку кількість негативних емоцій, що на переживання стану тривоги витрачається більше сил, ніж безпосередньо на підготовку та здачу екзамену.

Як же підготуватися до випробувань найбільш ефективно, не витрачаючи зайвого часу та енергії? Як діяти на самому екзамені, щоб продемонструвати свої найкращі сторони и отримати високий результат?

Почнемо з найбільш загальних рекомендацій.

1. Не скорочуйте час на сон. Якщо ви будете спати менше, ніж потрібно вашому організму, це приведе до зниження продуктивності інтелектуальної діяльності, і ви не зможете компенсувати ці втрати, навіть доклавши героїчних зусиль

2. Залишайте час на короткий відпочинок. Ви засвоїте більше інформації, якщо під час підготовки будете робити короткі перерви. Їх можна використати для прогулянок, занять спортом, спілкування з товаришами.

3. Якщо є така можливість, об’єднайтесь з однокласниками в групу з 3-4 осіб. Розподіліть між собою питання, які кожен буде готувати. Потім, коли ви зустрінетесь, обміняйтесь інформацією, це ефективніше і цікавіше ніж підготовка на самоті.

4. Налаштовуйте себе на успіх. Коли людина програмує себе на невдачу, посилюється тривога, внаслідок чого погіршується настрій, зникає бажання готуватися до екзамену.

5. В день іспиту прокиньтесь трохи раніше, ніж звичайно, коротка зарядка, легкий сніданок допоможуть вам бути енергійним і бадьорим. Пам’ятайте, що певний рівень хвилювання є нормальним і може допомогти мобілізувати ваші інтелектуальні ресурси. Якщо хвилювання здається вам надмірним, глибоко вдихніть і уявіть собі, що негативні емоції ви видихаєте разом з повітрям. Ця вправа допоможе заспокоїтися та налаштуватися на робочий стан.

6. На усному екзамені відповідайте по суті питання, структуруйте інформацію. Отримавши питання, підготуйте письмовий план відповіді, визначивши ключові моменти та їх взаємозв’язки, чітко сформулюйте основні терміни. Це надасть вашій відповіді переконливість та послідовність.

7. Не мовчіть! Краще повторити свою думку іншими словами. Довгі паузи у відповіді сприймаються екзаменатором як слабкість або відсутність усвідомлених знань.

8. Зверніть увагу на те, що ви скажете на початку відповіді. Цим можна привернути увагу та справити позитивне враження на членів комісії.

9. Пам’ятайте, що краще сказати менше, але послідовно і логічно, ніж багато, але безсистемно.

10 Не забувайте, що впевненість у собі приходить з усвідомлення того, що ви добре підготувалися і вмієте роботи все, що вимагається програмою. Зосередитися потрібно не на відчутті тривоги, а на змісті своєї роботи. Це допоможе заспокоїтися і отримати гарний результат.

А тепер поговоримо про те як слід повторювати навчальний матеріал, щоб пам’ять працювала найбільш ефективно.

1. Облаштуйте власне робоче місце, приберіть зайві речі, що можуть заважати та відвертати увагу.

2. Складіть план на кожен день підготовки, щоб чітко знати, що треба повторити сьогодні.

3. Якщо відсутній робочий настрій, почніть з матеріалу, який ви знаєте краще, або який вас найбільше цікавить. Це допоможе активізувати пам’ять та увагу. Після цього можете працювати з розділом, який знаєте гірше.

4. У процесі повторення включайте різні види мисленевої діяльності: визначайте головне, створюйте різні види опор: плани, схеми, малюнки, використовуйте асоціації.

5. При кожному читанні матеріалу ставте основну мету: пригадати те, що вивчалося на уроках, узагальнити, перевірити рівень засвоєння.

6. Використовуйте різні види читання: повільне з обдумуванням, вибіркове, оглядове. Це дозволить економити час та краще усвідомити зміст матеріалу.

7. Виконуйте якомога більше практичних вправ та тестів, це дозволить удосконалити ваші уміння та навички. Про це особливо слід турбуватися при підготовці до зовнішнього оцінювання, яке проводиться на тестовій основі.

8. Залиште вільний день напередодні екзамену, щоб ще раз переглянути матеріал та окремо зупинитися на складних питаннях.

Поради батькам.

1. Не підвищуйте тривожність учня напередодні екзамену або тестування, не критикуйте його після іспиту. Це може негативно вплинути на самооцінку та характер підлітка.

2. Підбадьорюйте дитину, хваліть за те, що вона робить добре. Переконуйте, що добре скласти іспити їй під силу. Пам’ятайте, що чим більше учень буде боятися невдачі, тим вірогідніше він допуститься помилок.

3. Спостерігайте за самопочуттям вашої дитини, ніхто крім вас не в змозі вчасно попередити перевантаження та погіршення стану здоров’я учня.

4. Поясніть дитині важливість змін діяльності від активної інтелектуальної роботи до відпочинку та релаксації.

5. Зверніть увагу на харчування учня під час інтенсивного інтелектуального навантаження, йому потрібна поживна та різноманітна їжа та збалансований комплекс вітамінів. Такі продукти як риба, сир, горіхи, курага стимулюють роботу головного мозку.

6. Зберігайте тишу, зведіть до мінімуму фактори, що можуть відволікати дитину від занять.

7. Частіше цікавтеся, як проходить підготовка, що хвилює учня, створюйте сприятливу атмосферу для ефективної роботи.

Крамаренко С.Г. , зав.каф. психології освіти ДОІППО, к.п.н., доц.


Гении мыслят одинаково

/Files/images/landing_maid.jpg

Безграмотными в 21 веке будут не те,кто не умеет читать и писать, а те,кто не умеет учиться, разучиваться и переучиваться.

Элвин Тоффлер

Качества и умения 21 века, разработанные организацией «Партнерство по качествам и умениям 21 века»*.

Умения, необходимые для обучения и инноваций. Творческий подход и новаторство

• Проявление оригинальности и изобретательности в работе

• Развитие, применение и доведение новых идей до других

• Открытость и готовность к новым и разноплановым перспективам

• Реализация творческих идей для внесения ощутимого и значимого вклада в область, в которой осуществляются инновации.

Критическое мышление и способность решать проблемы

• Использование здравого смысла во взаимопонимании

• Умение принимать решения в сложных ситуациях

• Понимание взаимосвязей в системах

• Определение и постановка значимых вопросов, проясняющих различные точки зрения и приводящих к наилучшим решениям.

• Структурирование, анализ и обобщение информации для решения задач и получения ответов на вопросы

Коммуникабельность и сотрудничество

• четкое и эффективное выражение мыслей и идей в устной и письменной речи

• проявление способности к эффективной работе с разными командами

• Проявление гибкости и желания находить компромиссы для достижения общей цели.

• Готовность разделить ответственность за совместную работу

Умения, касающиеся средств массовой информации и технологии. Информационная грамотность.

• Рациональное и эффективное получение информации, ее критическое и компетентное оценивание, точное и творческое использование информации для текущих вопросов и задач.

• Владение основными понятиями этических и юридических норм в отношении получения и использования информации.

Медиа грамотность

• Понимание того, как и для каких целей создаются сообщения сми, и какие инструменты, особенности и соглашения используются при этом

• Понимание того, как разные люди извлекают разные смыслы из одних и тех же сообщений, того, как в них учитываются различные ценности и точки зрения и того, каким образом СМИ могут влиять на мнения и поступки людей

• Владение основными понятиями этических и юридических норм в отношении получения и использования информации.

Грамотность в области информации, коммуникации и технологии (ИКТ)

• Использование цифровых технологий, средств коннуникации и/или сетей для отбора, управления, объединения, оценки и создания инфорнации для работы в условиях экономики знаний

• Использование ИКТ в качестве инструмента для исследования, организации, оценки и передачи информации, и владение основными понятиями этических и юридических норм в отношении получения и использования информации.

Умения, необходимые в жизни и в работе. Гибкость и способность к адаптации

• Адаптация к различным ролям и обязанностям

• Эффективная работа в атмосфере неопределенности и меняющихся приоритетов

Инициативность и самостоятельность

• Отслеживание собственного понимания и потребностей обучения

• Желание выйти за пределы основных умений и/или учебной программы для расширения собственных знаний и возможности приобретения опыта

• Проявление инициативы в совершенствовании унений до профессионального уровня

• Самостоятельное определение задач, их приоритезация и выполнение

• Эффективное использование времени и управление рабочей нагрузкой

• Демонстрация готовности к обучению на протяжении всей жизни

Социальные качества

• Продуктивное сотрудничество с другими людьми

• Использование общих умственных способностей коллектива при необходимости

• Объединение культурных различий и использование различных перспектив для роста инноваций и улучшения качества работы

Продуктивность и вовлеченность

• Постановка и достижение высоких стандартов и целей для качественного и своевременного выполнения работы.

• Проявление усердия и положительных моральных качеств в работе (например, пунктуальность и надежность)

Лидерство и ответственность

• Применение умений межличностного взаимодействия и решения проблем для воздействия и вдохновления других людей на достижение цели.

• Использование сильных сторон других людей для достижения обшей цели

• Демонстрация честности и нравственного поведения

• Проявление уважения к интересам большинства в действиях и поступках


Оцените на сколько Вы подошли к умениям и качествам человека 21 века

Умения и качества человека 21 века

Личная оценка(отметьте, что Вы считаете использовалось)

Ответственность и адаптивность

-Контроль личной ответственности и гибкости в личном, рабочем и ответственном контексте;

-постановка и выполнение высоких стандартов и целей для себя и других;

-толерантность.

Коммуникативные умения

-понимание собеседника

-умение общаться

-создание различных форм и контекстов устного, мультимедийного, письменного и сетевого общения

Креативность и любознательность

-развитие, применение и обмен новыми идеями

-открытость новым и разнообразным точкам зрения

Критическое и системное мышление

-развитие мышления, обуславливающего совершение обоснованного выбора

-понимание взаимосвязей в сложных системах

Умение работать с информацией и медиасредствами

Находить, анализировать, оценивать и создавать информацию в разных формах и на различных типах медиаоборудования

Межличностное взаимодействие и сотрудничество

-умение работать в команде, быть лидером, выполнять разные роли и обязанности

-продуктивная работа в коллективе

-умение сопереживать

признание различных мнений

Умение ставить и решать проблемы

Способность формулировать, анализировать и решать проблемы

Направленность на саморазвитие

-контроль своих потребностей понимания и обучения

-поиск и размещение соответствующих ресурсов

-перенос информации и надпредметных умений из одной области знаний в другую

Социальная ответственность

Умение действовать в интересах большого сообщества, этично себя вести в личном и общественном контекстах


STOP насильству у сім'ї!

/Files/images/family.jpg

Сьогодні дуже часто ми чуємо про те, що насильства в сім’ї не повинно бути. Проте також часто ми чуємо про випадки скоєння насильства чоловіка над жінкою, батьків над дітьми. Найприкріше те, що рамки сімейного насильства виходять за межі дому – і розширюють їх діти, які потерпають від насильства в сім’ї, скоюючи жорстокі вчинки по відношенню до своїх однолітків.

Що таке сімейне насильство?
Ідеальна сім'я уявляється ледь не раєм, в якому можна сховатися від усіх небезпек незнайомого світу. Проте для багатьох сімей реальністю є постійні випадки насильства, а рідний будинок стає небезпечнішим, ніж вулиця. Вірогідність отримати травму від близької людини, іноді набагато вища, ніж від незнайомця. Дуже багато людей стикаються з тим, що удома, за закритими дверима, їх чекає: - приниження;

- ізоляція від друзів і родичів;

- реальні фізичні ушкодження або загроза їх отримання;

- сексуальне примушення.

Все описане вище – це приклади домашнього насильства, яке включає насильство з боку друга, партнера, подружні образи і биття, жорстоке поводження з дітьми. Сімейне насильство представлене як фізичними і сексуальними образами, так і психологічним тиском.

Сімейне насильство – це ситуації, що постійно повторюються, коли один з членів сім'ї контролює або намагається повністю підпорядкувати іншого. Сімейне насильство є наслідком мінливого розуміння того, що таке влада, яке веде до спричинення психологічного, соціального, економічного, сексуального або фізичного збитку одному або декільком членам сім'ї.

Існує ціла низка закономірностей, які описують проблему сімейного насильства, яке зустрічається в соціальних групах різного рівня доходів, освіти, релігійних поглядів. Зокрема:
- присутність у стосунках одного виду насильства підвищує вірогідність прояву інших форм сімейного насильства;
- сімейне насильство у всіх його формах включає елементи контролю і придушення з боку того, хто його здійснює;
- сімейне насильство є дуже сильним психотравмуючим чинником і веде до значних змін поведінки і психічного стану потерпілих.

В той же час, сімейне насильство неоднорідне і може бути розділено на цілий ряд специфічних категорій: жорстоке поводження з дітьми з боку батьків, бабусь і дідусів, інших родичів, вітчима або мачухи, партнерів одного з батьків (тобто вони не вступали в шлюб, але можуть проживати разом). Поняття "Жорстоке поводження" включає фізичне насильство, інцест і сексуальне насильство, а також психологічно негативний вплив, що може проявлятися, наприклад, у ігноруванні дитини або залученні до насильства між батьками або іншими членами сім'ї. Дитина не повинна спостерігати акти насильства. У цьому ж ряду знаходиться ситуація, коли дитина постійно спостерігає за насильницькими відносинами між батьками, хоча сама і не є безпосередньою їх жертвою.

Насильство стосовно пристарілих може проявлятися в фізичному, сексуальному і психологічному насильстві, поганоиу поводженні (включаючи ігнорування) з боку дітей, підлітків або дорослих.

Насильство відносно членів сім'ї з обмеженими фізичними і психічними можливостями, може виглядати як ігнорування їхніх життєвих потреб, створення умов, що перешкоджають (або роблять неможливим) їхній повноцінний розвиток, ізоляцію від інших людей.

Насильство відносно шлюбного партнера, проявляється як фізичне, психологічне, економічне і сексуальне насильство. Насильство в шлюбних стосунках може здійснюватися відносно людини будь-якої статі, але практика показує, що в 95% жертвами сімейного насильства стають жінки.

Які органи відповідають за здійснення заходів по попередженню насильства в сім'ї?- уповноважений орган державної влади з питань попередження насильства в сім'ї, який приймає і розглядає заяви про здійснення насильства в сім'ї і направляє жертви насильства в сім'ї і членів сім'ї, що знаходяться під загрозою насильства, в кризові центри, центри медико-санітарної реабілітації;
- дільничні інспектори міліції і кримінальна міліція у справах дітей (у випадках, коли жертва насильства або особа, відносно якої є реальна загроза насильства в сім'ї, або особа, що зробила насильство в сім'ї, не досягли 18 років);
- органи опіки, що надають допомогу у відновленні порушених прав і захищають законні інтереси неповнолітніх, які мають батьків і стосовно їх здійснено або існує загроза здійснення насильства в сім’ї);
- члени їх сім'ї, що надають психологічну, педагогічну, медичну і юридичну допомогу, а також (за можливості) притулок для тимчасового перебування членів сім'ї, які можуть стати або стали жертвами насильства;
- центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї, де потерпілі перебувають добровільно на якийсь час, який є необхідним для лікування і психосоціальної реабілітації;
- центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, які проводять соціальну інспекцію неблагополучних сімей. Об'єкти інспекції: діти, що знаходяться на обліку в органах внутрішніх справ, діти, що пережили насильство в сім'ї, дорослі члени сім'ї, що перебувають на обліку в наркологічному диспансері, в органах внутрішніх справ.

Заяви і повідомлення приймаються по місцю мешкання потерпілого.

Що є підставою для ухвалення заходів по попередженню насильства в сім'ї?- заява про допомогу жертви насильства в сім'ї (члена сім'ї, щодо якого є реальна загроза здійснення насильства);
- повідомлення про насильство (загрозу) стосовно неповнолітнього або недієздатного члена сім'ї;
- виявлене жертвою насильства (членом сім'ї, стосовно якого існує загроза насильства) бажання отримати захист від насильства в сім'ї у випадку, якщо повідомлення або заява поступила від жертви особисто.

Як можна попросити про допомогу?
Заяви (повідомлення) про насильство в сім'ї або загрозу його здійснення приймаються за місцем проживання потерпілого органами, перерахованими вище. Структура, в яку поступило повідомлення про здійснення насильства в сім'ї або реальну загрозу його здійснення, розглядає заяву і вчиняє в межах своїх повноважень заходи з попередження насильства в сім'ї. Порядок розгляду заяв і повідомлень про здійснення насильства в сім'ї або реальній загрозі його здійснення затверджується Кабінетом міністрів України.

Для того, щоб відповідні органи почали впроваджувати заходи щодо попередження насильства в сім'ї, потрібно надати особисту заяву про допомогу. У випадках, якщо повідомлення або заява поступило не від потерпілого особисто, він може просто висловити бажання про застосування відповідних заходів із попередження насильства в сім'ї. Крім того, для застосування заходів щодо попередження насильства достатньо повідомлення про застосування насильства в сім'ї або реальну загрозу його здійснення щодо неповнолітнього або недієздатного члена сім'ї. Повідомлення може поступити від будь-якої особи або організації.

Домашнє насильство над дітьми: його види та наслідки

Жорстоке поводження з дітьми і зневага їхніми інтересами можуть мати різні види і форми, але їх наслідками завжди є серйозний збиток для здоров'я, розвитку і соціалізації дитини, нерідко й загроза її життю чи навіть є причиною смерті.

Фізичне насильство - нанесення дитині батьками чи особами, що їх заміняють, вихователями чи іншими особами фізичних травм, різних тілесних ушкоджень, що завдають збиток здоров'ю дитини, порушують її розвиток і позбавляють життя. Ці дії можуть здійснюватися у формі побиття, катування, штовхань, у вигляді ударів, ляпасів, припікання гарячими предметами, рідинами, запаленими сигаретами, у вигляді укусів і з використанням усіляких предметів як знаряддя бузувірства. Фізичне насильство включає також залучення дитини до вживання наркотиків, алкоголю, пропонування їй отруйних засобів чи медичних препаратів, що викликають одурманення (наприклад, снодійних, не прописаних лікарем), а також спроби удушення чи втоплення дитини. У деяких родинах як дисциплінарну міру використовують різні види фізичного покарання - від потиличників і ляпанців до пороття ременем. Необхідно усвідомлювати, що фізичне насильство - це фізичний напад (катування), воно майже завжди супроводжується словесними образами і психічною травмою.

Сексуальне насильство чи спокуса - використання дитини (хлопчика чи дівчинки) дорослою людиною чи іншою дитиною для задоволення сексуальних потреб або отримання вигоди. Сексуальне насильство включає статеві зносини (коїтус), оральний і анальний секс, взаємну мастурбацію, інші тілесні контакти із статевими органами. До сексуального розбещення належать також залучення дитини до проституції, порнобізнесу, оголення перед дитиною статевих органів і сідниць, підглядання за нею, коли вона цього не підозрює: під час роздягання, відправлення природних потреб.

Психічне (емоційне) насильство - постійна чи періодична словесна образа дитини, погрози з боку батьків, опікунів, учителів, вихователів, приниження її людського достоїнства, обвинувачення її в тому, у чому вона не винна, демонстрація нелюбові, ворожості до дитини. До цього виду насильства належать також постійна неправда, обман дитини (у результаті чого вона втрачає довіру до дорослого), а також ситуації, коли вимоги до дитини не відповідають її віковим можливостям. Зневага інтересами і потребами дитини (нехтування) - відсутність належного забезпечення основних потреб дитини в їжі, одязі, житлі, вихованні, медичній допомозі з боку батьків чи осіб, їх що заміняють, у силу об'єктивних причин (бідність, психічні хвороби, недосвідченість) і без таких. Типовим прикладом зневажливого ставлення до дітей є залишення їх без догляду, що часто призводить до нещасних випадків, отруєнь та інших небезпечних для життя і здоров'я дитини наслідків.

Зазвичай дитина-жертва страждає одночасно від декількох видів насильства. Так, інцест (сексуальне насильство) неминуче супроводжується руйнуванням сімейних стосунків та довіри в сім'ї, маніпулятивними стосунками, а часто й залякуванням з боку кривдника, що кваліфікується як психологічне насильство. Складовою частиною практично всіх видів насильства є фізичне (побиття) та емоційне (загрози вбити або покалічити).

Одним з проявів жорстокого поводження з дітьми є також відсутність у жінки любові до дитини, коли та ще перебуває в материнській утробі, тобто від небажаної вагітності. її, що ще нічим себе не проявила, вже не люблять, не думають і не піклуються про неї. Будучи емоційно відкинутими ще до народження, такі діти народжуються раніше терміну в два рази частіше в порівнянні з дітьми від бажаної вагітності, вони частіше мають недостатню масу тіла, частіше хворіють у перші місяці життя, гірше розвиваються.

Насильство над дітьми можна класифікувати також за такими ознаками: у залежності від стратегії кривдника: явне та приховане (непряме); за часом: те, що відбувається зараз, і те, що трапилося в минулому; за тривалістю: одноразове або багаторазове, що триває роками; за місцем та оточенням: вдома - з боку родичів; у школі - з боку педагогів або дітей; на вулиці - з боку дітей або незнайомих дорослих.

Будь-який вид жорстокого поводження з дітьми веде до найрізноманітніших наслідків, але поєднує їх одне - збитки здоров'ю дитини чи небезпеку для її життя. Негативними наслідками для здоров'я є: втрата чи погіршення функції якого-небудь органа, розвиток захворювання, порушення фізичного чи психічного розвитку. З 100 випадків фізичного насильства над дітьми приблизно 1-2 закінчуються смертю жертви насильства. Наслідками фізичного насильства є синці, травми, переломи, ушкодження внутрішніх органів: печінки, селезінки, бруньок і ін. Потрібен час, щоб залікувати ці ушкодження, але ще більше часу і зусиль потрібно для того, щоб залікувати сердечні рані, психіку дитини, що постраждала від побоїв.

Розрізняють наближені і віддалені наслідки жорстокого поводження і неуважного ставлення до дітей.

До наближених наслідків належать фізичні травми, ушкодження, а також блювота, головний біль, втрата свідомості, характерні для синдрому струсу, що розвивається в маленьких дітей, яких беруть за плечі і сильно трясуть. Окрім зазначених ознак, у дітей під час цього синдрому з'являється крововилив в очні яблука. До найближчих наслідків належать також гострі психічні порушення у відповідь на будь-який вид агресії, особливо на сексуальну. Ці реакції можуть проявлятися у вигляді порушення, прагнення кудись бігти, сховатися або глибокої загальмованості, зовнішньої байдужності. Однак в обох випадках дитина охоплена найгострішим переживанням страху, тривоги і гніву. У дітей старшого віку можливий розвиток важкої депресії з почуттям власної збитковості, неповноцінності.

Серед віддалених наслідків жорстокого поводження з дітьми виділяються порушення фізичного і психічного розвитку дитини, різні соматичні захворювання, особистісні та емоційні порушення, соціальні наслідки.

Порушення фізичного і психічного розвитку

У більшості дітей, що живуть у родинах, де застосовуються важкі фізичні покарання, лайка на адресу дитини і є "методами виховання", чи в родинах, де діти позбавлені тепла, уваги, наприклад, у родинах батьків-алкоголіків, наявні ознаки затримки фізичного і нервово-психічного розвитку. Закордонні фахівці назвали цей стан дітей "нездатністю до процвітання".

Діти, що зазнавали жорстокого ставлення до себе, часто відстають у рості, масі чи у тому та іншому від своїх однолітків. Вони пізніше починають ходити, говорити, рідше сміються, вони значно гірше встигають у школі, ніж їхні однолітки. У таких дітей часто спостерігаються "дурні звички": ссання пальців, кусання нігтів, розгойдування, заняття онанізмом. Та й зовні діти, що живуть в умовах зневаги їхніх інтересів, фізичних й емоційних потреб, виглядають по-іншому, ніж діти, що живуть у нормальних умовах: у них припухлі, "заспані" очі, бліде обличчя, скуйовджене волосся, неохайність в одязі, інші ознаки гігієнічної занедбаності - педікульоз, висипання, неприємний запах від одягу і тіла.

Різні захворювання як наслідок жорстокого поводження

Захворювання можуть носити специфічний для окремого виду насильства характер: наприклад, під час фізичного насильства наявні ушкодження частин тіла і внутрішніх органів різного ступеня тяжкості, переломи кісток. Під час сексуального насильства можуть бути захворювання, що передаються статевим шляхом: інфекційно-запальні захворювання геніталій, сифіліс, гонорея, СНІД, гострі і хронічні інфекції сечостатевих шляхів, травми, кровотечі із статевих органів і прямої кишки, розриви прямої кишки і піхви, випадання прямої кишки.

Незалежно від виду і характеру насильства в дітей можуть спостерігатися різні захворювання, що належать до психосоматичних: ожиріння чи, навпаки, різка втрата ваги, що обумовлено порушеннями апетиту. Під час емоційного (психічного) насильства нерідко бувають шкірні висипання, алергійна патологія, виразка шлунка, під час сексуального насильства - непояснений (якщо ніяких захворювань органів черевної порожнини і малого таза не виявляється) біль внизу живота. Часто в дітей розвиваються такі нервово-психічні захворювання, як тики, заїкуватість, енурез (нетримання сечі), енкопрез (нетримання калу), деякі діти повторно потрапляють у відділення невідкладної допомоги з приводу випадкових травм, отруєнь.

Психічні особливості дітей, які постраждали від насильства

Практично всі діти, що постраждали від жорстокого поводження і зневажливого ставлення, пережили психічну травму, в результаті чого вони розвиваються з визначеними особистісними, емоційними і поведінковими особливостями, що негативно впливає на їхнє подальше життя.

Діти, що зазнали різного роду насильства, самі стають агресивними, що найчастіше виливається на більш слабких: молодших за віком дітей, на тварин. Часто їхня агресивність виявляється в грі, часом спалахи їхнього гніву не мають видимої причини.

Деякі з них, навпроти, надмірно пасивні, не можуть себе за­хистити. І в тому, і в іншому випадку порушується контакт, спілкування з однолітками. У занедбаних, емоційно депривованих дітей прагнення будь-яким шляхом привернути до себе увагу іноді виявляється у вигляді зухвалого, ексцентричного поводження.

Діти, що пережили сексуальне насильство, здобувають невластиві віку пізнання про сексуальні стосунки, що проявляється в їхній поведінці, в іграх з іншими дітьми чи з іграшками. Навіть маленькі діти, які не досягли шкільного віку, які постраждали від сексуального насильства, згодом самі можуть стати ініціаторами розпусних дій і втягувати в них велике число учасників.

Найбільш універсальною і важкою реакцією на будь-яке, а не тільки сексуальне насильство, є низька самооцінка, що сприяє збереженню і закріпленню психологічних порушень, пов'язаних з насильством. Особистість з низькою самооцінкою переживає почуття провини, сорому.

Для неї характерна постійна переконаність у власній неповноцінності, у тому, що "ти гірше всіх". Унаслідок цього дитині важко домогтися поваги оточуючих, успіху, спілкування її з однолітками ускладнені.

Серед цих дітей, спостерігаються часті депресії, навіть у дорослому віці. Це виявляється в приступах занепокоєння, безпричинної туги, почуття самітності, порушеннях сну. У старшому віці у підлітків, можуть спостерігатися спроби покінчити з собою чи завершені самогубства.

Почуваючи себе нещасливими, знедоленими, пристосовуючись до ненормальних умов існування, намагаючись знайти вихід з положення, що створилося, вони і самі можуть стати шантажистами. Це, зокрема, стосується сексуального насильства, коли в обмін на обіцянку зберігати таємницю і не ламати звичного сімейного життя, діти вимагають у дорослих ґвалтівників гроші, солодощі, подарунки.

Соціальні наслідки жорстокого поводження з дітьми

Можна виділити два наслідки, що виявляються одночасно: шкода для жертви і для суспільства.

Діти, що пережили будь-який вид насильства, відчувають труднощі соціалізації: у них порушені зв'язки з дорослими, немає відповідних навичок спілкування з однолітками, вони не мають достатнього рівня знань і ерудиції, щоб завоювати авторитет у школі тощо. Рішення своїх проблем діти - жертви насильства - часто знаходять у кримінальному, асоціальному середовищі, а це часто сполучено з формуванням у них пристрасті до алкоголю, наркотиків, вони починають красти і здійснювати інші протиправні дії.

Дівчата нерідко починають займатися проституцією, у хлопчиків може порушуватися статева орієнтація. І ті й інші згодом відчувають труднощі у разі створення власної родини, вони не можуть дати своїм дітям досить тепла, оскільки не вирішені їхні власні емоційні проблеми.

Як говорилося вище, будь-який вид насильства формує у дітей і підлітків такі особистісні і поведінкові особливості, які роблять їх малопривабливими і навіть небезпечними для суспільства.

Які ж суспільні втрати від насильства над дітьми?

Це, насамперед, утрати людського життя в результаті вбивств дітей і підлітків, їхніх самогубств, це втрата в їхній особі продуктивних членів суспільства внаслідок порушення їх психічного і фізичного здоров'я, низького освітнього і професійного рівня, кримінальної поведінки. Це втрата в їхній особі батьків, здатних виховати здорових у фізичному і моральному відношенні дітей. Нарешті,це відтворення жорстокості в суспільстві, оскільки колишні жертви самі часто стають ґвалтівниками.

Телефон довіри з питань насильства у сім'ї смт.Чернігівка 9-14-39


ЗДОРОВЕ ХАРЧУВАННЯ ДІТЕЙ ШКІЛЬНОГО ВІКУ

/Files/images/shkidlivi-produkty-01.jpg

Нові друзі і заняття змінюють ставлення дитини шкільного віку до харчування. Та все ж батьки повинні вирішувати, які продукти харчування та страви готувати дитині, щоб він / вона добре розвивалися і росли. Ось деякі поради експерта про те, яким чином ви можете це робити, а також про те, як закласти основу корисним звичкам харчування своєї дитини на все життя.

Сімейні правила

Більшість життєвих звичок харчування встановлюються у віці від 6 до 12 років. Батьки повинні намагатися показувати приклади здорового харчування та регулярних фізичних вправ, які вони хотіли б бачити у своєї дитини протягом усього життя. Приклади мають дуже велике значення в цьому віці. Замість того, щоб наполягати на тому, щоб дитина доїла свою капусту брокколі або допила своє молоко, потрібно показати їй, як вам подобаються ці продукти харчування. Будьте авторитетні за столом, але не авторитарні.

Піраміда харчування

/Files/images/mini_childrens-food.jpg

Піраміда харчування пропонує порції, які базуються на віці, області та рівні активності. Нижче наводяться приклади, які показують, як потреби дітей шкільного віку відрізняються один від одного.

Одинадцятирічній, активній дівчинці кожен день необхідно:

- 150 грамів зернових;
- 2 чашки продуктів харчування рослинного походження;
- півтори чашки фруктів;
- 3 чашки молочних продуктів;
- 150 грамів м'ясних і бобових продуктів харчування;
- 5 чайних ложок масел.
Коли дитина починає формувати власні пристрасті в харчуванні, і саме тоді величезний вплив на неї мають батьки. Можна використовувати цю піраміду як для розваги, так і для корисних знань.
Варто повісити таку піраміду в кухні, і разом з дитиною компонувати список покупок чи меню на цілий день.
Розмаїття дуже важливеПродукти, представлені в піраміді, забезпечують організм всіма складовими, необхідними для міцного здоров’я та правильного розвитку дитини. Дуже важливо, щоб щоденна дієта була різноманітною, щоб кожного дня дитина споживала зовсім різні продукти.
Овочі та фрукти – запорука успіху
В щоденному меню повинні знаходитися фрукти та 100% фруктові соки. Вони є джерелом вітамінів A, C, а фрукти зі шкіркою містять клітковину. Можна вживати не тільки свіжі, але й заморожені чи сушені фрукти.
Дуже важливі також свіжі, заморожені та сушені овочі. Слід також не забувати додавати до салатів оливкову чи рослинну олію.
Йогурти насправді білі
/Files/images/mini_food-for-childrens1.jpg
Дитина з шоколадом в руках по вуха в ньому замазюканаМолочні продукти містять кальцій, необхідний для правильного розвитку дітей. Найкорисніші та „найчистіші” – кефіри та натуральні йогурти, в той час, як фруктові йогурти містять додаткові субстанції, від чого вони є більш поживними.
Молоко для інших вікових груп зазвичай подають знежиреним, але, якщо мова йде про дітей, жирність може бути 3,2 %. Важливо привчити дітей їсти білі сири, вони містять менше жиру та соди. Це є важливим елементом формування правильних звичок харчування.
Темний хліб не завжди корисний
Головним елементом піраміди є зернові продукти. Найкорисніші ті, які містять зерно грубого помелу. Такі продукти – прекрасне джерело вітамінів групи B, клітковини та інших цінних мікроелементів.
Темну випічку, таку цінну та корисну, інколи поливають карамеллю – краще уникати таких продуктів. Найвідоміші продукти з цієї групи — пластівці, найбільш корисні з яких пшеничні, ячмінні та житні. Вони стануть незамінним елементом ранкових мюслі, до яких варто додати фруктів.
Шоколад замість цукерок
/Files/images/mini_healthy-food-for-children.jpg
Різнокольорова піраміда харчування з продуктами для дітей, м'ясомДіти з радістю їдять солодощі, але їх варто давати дитині лише як додаток, замість того, щоб все замінювати солодощами. Слід також дотримуватися розумних правил – замість цукерок давати шоколад, замість тістечка з кремом – яку-небудь випічку чи бісквіт.

Небезпечним джерелом цукру є газовані напої, тому варто привчати дітей втамовувати спрагу водою. Необхідно завжди мати під рукою пляшку води для своєї дитини, це можуть бути як спортивні змагання, так і гра в пісочниці.

Одинадцятирічному, активному хлопчикові кожен день необхідно:

- 200 грамів зернових;

- 3 чашки продуктів харчування рослинного походження; - 2 чашки фруктів;

- 3 чашки молочних продуктів; - 200 грамів м'ясних і бобових продуктів харчування; - 6 чайних ложок масел.

Сприяйте здоровій вазі

Погане харчування може сприяти розвитку таких захворювань, як нервова анорексія або булімія. Дозволити дітям їсти, коли вони голодні, і переставати їсти, коли вони ситі, є ключовим моментом безперервного контролю ваги. Використання їжі в якості винагороди або покарання заохочує дитину ігнорувати сигнали голоду. Купуйте дитині книжку або невелику іграшку замість морозива, якщо ви хочете показати, що задоволені нею. Ще буде краще, якщо ви прогуляєтеся з дитиною або покатаєтеся з нею на велосипеді. За даними експертів, діти потребують годину щоденної фізичної активності.

На жаль, багато дітей далекі від цих рекомендацій. Телевізор і комп'ютерні ігри також частково винні у малорухомому способі життя дітей. Обмеження часу, проведеного перед екраном телевізора, сприятиме гарному здоров'ю. Дослідження показують, що діти, які дивляться телевізор менше двох годин на день, мають більше шансів бути фізично активними. Недостатня фізична активність та надмірне споживання калорій, особливо з продуктів з високим вмістом жиру і цукру сприяє набору зайвої жиру, яку дитина шкільного віку може ніколи не скинути.

Недавнє дослідження свідчить про важливість виховання звичок здорового харчування. Дослідники, які обстежували майже 6000 британських підлітків протягом п'яти років, встановили, що у випадку, якщо дитина мала надмірну вагу у віці 11 років, вона мала таку ж надмірну вагу і в віці 15 років.

Формування міцних кісток

Продукти харчування, такі, як газовані напої, картопля фрі і цукерки, як правило, винні в зайвих калоріях, які призводять до надмірної ваги. Що ще гірше, ці продукти замінюють нам більш поживні і корисні продукти харчування. Наприклад, діти, які п'ють більше газованих напоїв, п'ють менше молока, а це призводить до нестачі кальцію. У віці 9 років, потреби в кальції зростають до 1300 мг на день. Кальцій, разом з вітаміном D, сприяє розвитку міцних, стійких до переломів кісток у підлітковому віці. У віці 10-12 років, а також у підлітковому віці організм вашої дитини формує близько 40% кісток.

Вживання молока є найпростішим способом формування міцних кісток, оскільки молоко забезпечує організм дитини, як кальцієм, так і вітаміном D. 250 грамів йогурту або 50 грамів твердого сиру містять стільки ж кальцію, скільки міститься в склянці молока. (Однак, більшість йогуртів та твердих сирів містять недостатню кількість вітаміну D). Збагачений апельсиновий сік і соєві напої є ще одним джерелом міцних кісток.

Діти на кухні

Залучення дітей до приготування і вибору їжі є однією з кращих стратегій виховання у дітей принципів здорового харчування. Надання дітям права вибору їжі сприяє розвитку самостійності, яка так для них важлива. Дозвольте дитині вибирати між бананами і ківі, або між вівсяною кашею і яким-небудь іншим корисним продуктом харчування.

Вдома заохочуйте своїх дітей до приготування корисних обідів, які можна взяти з собою в школу, а також до приготування смачних і легких снеків. Збирайтеся як можна частіше, щоб їсти разом усією родиною, особливо, коли ваша дитина бере участь у приготуванні їжі. Дослідження показують, що спільні трапези, без відволікань на телевізор, сприяють кращому раціону харчування, а також знижують вірогідність переїдання. Крім того, такі трапези дають вам і вашій дитині можливість поговорити.

Концентруйте увагу на сніданку

Перша половина дня може бути хаотичною, що сприяє відмові сніданку та корисного харчування. Дослідження показують, що діти, які їдять сніданок, отримують більше поживних речовин. Те, що ви їсте на сніданок, має величезне значення. Зернові (особливо цільні зерна) з молоком і фруктами є швидким варіантом ранкової трапези, який пропонує цілий ряд поживних речовин і не впливає на вагу. Недавнє дослідження, у якому брали участь більше 2300 дівчаток у віці від 9 і 10 років, показало, що дівчатка, які вживали зернові продукти харчування на регулярній основі протягом 10 років були більш стрункі, ніж дівчата, які зовсім не вживали такі продукти. Вживання зернових пов'язане зі збільшенням споживання білка, кальцію, заліза, фолієвої кислоти, вітаміну С і цинку, а також скороченням споживання холестерину і жирів.


Як переконатись, що ваша дитина готова до школи?

Першокласник сьогодення і першакласник в минулому – різні поняття. В наш час від дитини в першому класі вимагають більше, ніж це було раніше. Тому, щоб адаптація до школи проходила нормально і у дитини не зникло бажання вчитися, малюк повинен бути готовий до школи.
Існує ряд показників, за якими ми можемо визначити, чи готова дитина до школи. Тут зібрані всі основні критерії, за якими психологи здійснюють відбір.
Отже, було б добре якби дитина змогла б:

1. Назвати себе (П. І. Б.), маму, тата, бабусю, дідуся (орієнтація у внутрішньосімейних зв’язках)
2. Знати пори року, кількість і назви місяців у році, днів у тижні. Знати які зараз рік, тиждень, день. Вміти відповісти на питання типу «Коли птахи відлітають на південь», «Коли холодно і іде сніг», «в який день люди не ходять на роботу», «В яку пору року листя жовтіє» …
3. Розказати назви всіх оточуючих її предметів: меблі, посуд, одяг, побутові та електроприлади, рослин, тварин, явищ природи, назви улюблених мультфільмів, казок, книжок, імена улюблених героїв.
4. Вміти прочитати (можна по складам) невеликий, простий текст з декількох речень.
5. Бути в змозі написати або скопіювати просту фразу, наприклад, «він їв суп»
6. Прямий і зворотний відлік в межах 20.
7. Вміти складати і віднімати числа в межах 10.
8. Володіти навичками узагальнення (в картинках вибрати що об’єднує …), виключення з ряду.
10. Знаходити схожість і відмінності між предметами.
11. Вміти скласти розповідь за картинкою або за серією картинок.
12. Знати основні геометричні фігури – коло, овал, прямокутник, трикутник, квадрат, вміти їх намалювати.
13. Запам’ятати 5-7 слів з 10 чітко названих.
14. Вміти розповісти напам’ять невеликий вірш
15. Вміти відповісти на питання: що буває раніше – обід чи вечеря, хто більший – корова або коза, у корови дитинча теля, а у коня …
16. Знати 10-12 основних кольорів.
17. Вміти намалювати фігуру людини з усіма основними частинами тіла.
18. Слухати казку і переказати ключові події.
19. Утримувати увагу на заданому виді діяльності 10 хв.
20. Розуміти що таке школа, чим там займаються і навіщо туди ходять.
21. Вміти визначати напрямок: вперед, назад, направо, наліво, вгору, вниз.
22. Уважно слухати і виконувати завдання, які пропонуються в усній формі;
23. Може самостійно виконувати необхідне завдання за зразком, який сприймається зором.
Фізіологічні показники:
1. Зміна не менше 5 молочних зубів на корінні.
2. Дістає рукою через верхівку до верхньої частини протилежного вуха (Філліпінський тест).
3. Якщо дитина стоїть боком проявляється прогин хребта в попереку.
4. Яскраво проявляються суглоби на пальцях і колінах.
5. Вміє кидати і ловити м’яч.
6. Вміє зав’язувати шнурки, застібати ґудзики, блискавки – це ознака розвитку дрібної моторики.
7. При рукостисканні – її великий палець вгорі.
8. Скачок в зрості.
9. Може повторити прості пальчикові ігри (наприклад, по столу переминати пальцями, зробити пальцями «перемога» і т. д.).
Джерело: Твоє місто
Кiлькiсть переглядiв: 847